Каждая мама интуитивно чувствует незримую эмоциональную связь с крохой, которая появляется еще во время беременности и продолжает формироваться после рождения малыша. Когда мама заботится о своем крохе, ухаживает за его нежной кожей, прикасается к нему, обнимает малыша или просто находится рядом, эта привязанность становится все сильнее.

Важность эмоциональной связи сложно переоценить, она помогает крохе гармонично развиваться, познавать мир, создает прочный фундамент для его дальнейшей жизни. Поэтому необходимо знать, какие способы усиления этой связи существуют, и как она влияет на развитие ребенка.

Мария Евгеньевна Баулина, кандидат психологических наук, доцент кафедры клинической психологии психолого-социального факультета Российского государственного медицинского университета, член экспертного совета Johnson’s® baby, рассказывает о том, как формируется эмоциональная связь между мамой и малышом, и дает советы, как ее укрепить:

Эмоциональная связь и интеллектуальное развитие малыша

Развитие познавательной сферы ребенка состоит из 2 основных этапов:

1. На первом этапе, от 0 до 2 месяцев, во взаимодействии новорожденного с мамой преобладают прикосновения. Когда мама держит кроху на руках, трогает его, малыш получает информацию о существовании у себя тех или иных частей тела, разнообразных позах и типах движений. Также на данном этапе развития крохи большое значение имеют обоняние и вкусовые ощущения.

2. С 2-х месяцев ребёнок начинает всё активнее пользоваться другими анализаторами: зрением и слухом. В этом возрасте все типы ощущений начинают координироваться между собой, становятся более осознанными.

Эмоциональное развитие малыша

Эмоциональная связь после рождения также проходит в своём развитии 2 этапа:

1. До 6 месяцев эмоции крохи помогают ему выражать свои желания, демонстрировать радость от общения. При помощи гуления, агуканья, движений ручками и ножками, улыбки малыш показывает, насколько верно мама понимает его потребности. Эти реакции составляют «комплекс оживления». И чем больше мама прикасается к малышу и общается с ним, тем более ярко малыш будет выражать свои эмоции.

2. После 6 месяцев кроха познает новую форму общения. Он выделяет лицо мамы среди других и оказывает ему явное предпочтение. Малыш имитирует и перенимает модель поведения мамы, учится как себя вести и выражать свои эмоции, подражая ей, старается копировать ее мимику и звуки. Поэтому следует показывать ему только положительные эмоции, и со временем малыш начнет все ярче отвечать взаимностью, будет тянуться к маме, стараться обнять или поцеловать ее. Подобная демонстрация доверия и желание находиться рядом называется «поведением привязанности».

«Знаки» того, что эмоциональная связь становится крепче

Наблюдая за малышом, мама без труда заметит признаки, свидетельствующие об укреплении эмоциональной связи с ним. Ведь крепкая незримая связь показывает, насколько правильно осуществляется уход за крохой, и удовлетворяются его потребности. К таким знакам относятся:

• Удлинение периодов зрительного контакта. Исследования показали, что телесный контакт во время общения глазами способствует удержанию взгляда малыша и формированию первых навыков концентрации внимания

• Увеличение частоты и длительности звуков, которые издает кроха. Замечено, что, находясь на руках или чувствуя прикосновения мамы, ребёнок больше гулит и агукает, так малыш «разговаривает» с ней

• Реакция малыша на запахи. Младенцы могут испытывать беспокойство, ощущая слишком насыщенные ароматы. Пользуясь различными средствами по уходу за ребёнком и за собой, можно увидеть, что кроха вздрагивает и отворачивается, если запах ему неприятен, и улыбается, приникает к телу мамы, когда аромат ненавязчив и вызывает положительные эмоции

• Улыбка. Следует помнить, что сопровождая свою улыбку и речь нежными прикосновениями, мама воздействует на все органы чувств ребенка. Чем больше мама прикасается к малышу, тем более эмоциональным и открытым он вырастет

• Реакция на прикосновения мамы, освоения жестов и движений, выражающих привязанность к ней: объятия, поглаживания, нежные прикосновения

Повседневные ритуалы - основа доверия к маме

Ежедневное повторение одних и тех же событий помогает малышу привыкнуть к определённому режиму. Доказано, что регулярное восприятие одних и тех же стимулов ускоряет образование связей между нервными клетками в головном мозге. Этот механизм лежит в основе развития речи, ходьбы, освоения предметных действий. Повседневные ритуалы, такие как умывание, прогулка, колыбельная перед сном, расслабляющий массаж, создают ощущение безопасности, и постепенно кроха начинает всё активнее участвовать в их осуществлении.

Эмоциональная связь и ежедневные процедуры по уходу за ребенком

1. Профилактический массаж

Детский профилактический массаж необходим каждому ребёнку с первых дней жизни. Ведь он благотворно сказывается не только на физическом, но и на эмоциональном развитии крохи. Ежедневный массаж способствует:

• укреплению сердечно-сосудистой и нервной системы малыша

• нормализации лактации у мамы

• снижению уровня гормонов стресса в детском организме и в организме матери

• лёгкому засыпанию и крепкому сну

• усилению эмоциональной связи между мамой и крохой

Ведь массаж - это прекрасный способ передать малышу всю палитру возможных тактильных и вестибулярных ощущений: давления, поглаживаний, похлопываний. Чувствуя прикосновения к ручкам, ножкам, спине, ребёнок получает представление о собственном теле, навык выражения эмоций через мимику и жесты, и пытается продемонстрировать самостоятельные движения.

Следует отметить, что использование «посредников» во время массажа, в виде кремов, масел расширяет спектр воспринимаемых тактильных ощущений и приносит другие положительные эффекты, такие как уменьшение признаков стресса во время процедуры, больший увлажняющий и успокаивающий эффект, лучшее скольжение рук, и уменьшение давления на малыша.

Помните, массаж и прикосновения - одни из самых действенных способов укрепления эмоциональной связи между мамой и крохой. Исследования показали, что прикосновения не только сближают вас, но и помогают малышу гармонично развиваться. Они влияют на то, как в будущем он будет относиться к другим людям, общаться с ними, а также на его отношение к самому себе и окружающему миру.

Поэтому прикасайтесь к крохе бережно и нежно и вы заметите, что с каждым днем вы становитесь еще ближе друг к другу.

2. Уход за кожей крохи

Уход за нежной детской кожей также позволяет сформировать и укрепить эмоциональную связь между мамой и малышом. Для этого:

• Улыбайтесь малышу, рассказывайте, что и зачем вы делаете, вместе «ищите», где находится носик, ушки крохи, и тогда процедура принесет вам обоим только удовольствие

• Ухаживая за малышом, используйте средства, разработанные специально для детей, потому что очень тонкая и нежная кожа крохи требует особенной заботы. Если малыш еще совсем маленький (0-3 месяцев), останавливайте свой выбор на продуктах с пометкой «подходит для новорожденных».

3. Купание

Купание - необходимая ежедневная процедура по уходу за крохой, которая может приносить не только пользу, но и удовольствие малышу и маме. Для того чтобы превратить купание в еще один повод для радости:

• Приступайте к процедуре в хорошем настроении - от состояния мамы во многом зависят эмоции крохи.

• Откажитесь от использования твердого мыла во время купания, ведь щелочные компоненты в его составе могут способствовать разрушению гидролипидной мантии, которая защищает кожу малыша от излишней потери влаги.

4. Засыпание

Чтобы малыш мог спокойно отдыхать всю ночь, необходимо каждый вечер уделять пару часов подготовке ко сну. Следуйте определенной последовательности действий, чтобы крохе было проще настроиться на сон. Для того чтобы ребенок засыпал и крепко спал всю ночь, используйте средства, в составе которых есть успокаивающий аромат.

Укладывая кроху спать, помните, запахи, которые малыш чувствовал, находясь вместе с вами (аромат грудного молока, еды, косметических лосьонов и кремов, одежды), будут напоминать ему о вас, создавая привычную для крохи атмосферу заботы и тепла во время сна. Поэтому оставляйте в кроватке малыша свою вещь - это позволит ему чувствовать близость мамы даже во сне.

Следует отметить, что у новорожденных легко возникают ассоциации между конкретным запахом и ситуацией, с которой он связан. Поэтому, используя привычные средства по уходу за малышом, мама помогает ребёнку научиться предвосхищать ближайшие события: например, настроиться на купание, массаж или сон.

Ухаживая за крохой, помните, между вами формируется незримая эмоциональная связь, которая способствует гармоничному развитию малыша. Поэтому старайтесь проводить с ним как можно больше свободного времени, обнимайте, целуйте его, прикасайтесь к крохе чаще, чтобы он всегда чувствовал вашу нежность и заботу.

Доверьтесь своему материнскому инстинкту, радуйтесь времени, проведенному с крохой, потому что привязанность и общение с ним приносят пользу не только сегодня, но и имеют плодотворное влияние на будущую жизнь малыша.

Мария БАУЛИНА

Отношение матери и ребёнка

 В формировании эмоциональной связи между матерью и ребенком большое значение имеет течение родов и первые часы после них.

Значение близкого человека для ребенка

Грудной ребенок не сможет выжить без тепла и заботливого ухода взрослых. Обычно выполнение этих задач возлагается на плечи матери. Однако эту роль может выполнять и другой человек. Надо учитывать два основных момента:

- Грудной ребенок нуждается не только в пише и уходе, но также в любви и ласке. Только тогда он будет нормально развиваться в физическом, духовном и психическом плане.

- Грудные дети с трудом привыкают к присматривающим за ними новым людям.

Связь до рождения

Связь между мщерью и ребенком формируется уже во время беременности. Как только будущая мама почувствует движения малыша, она начинает с ним общаться - разговаривает с ним, поглаживает свой живот Эту форму близости плод начинает воспринимать на 6 месяце беременности. После рождения он может помнить голос матери.

Эмоциональная связь матери и ребенка после рождения

В формировании эмоциональной связи между матерью и ребенком большое значение имеет течение родов и первые часы после них. Очень важно в первые часы после родов правильно организовать первый телесный контакт матери и младенца. Ребенка лучше всего положить матери на живот, затем приложить к груди. Однако в настоящее время существует мнение, что этот первый опыт общения не влияет на дальнейшее психическое развитие ребенка.

Значение грудного вскармливания

По сути, не столь важно, как мать кормит ребенка: грудью или из бутылочки – главное , он должен чувствовать при этом ее любовь. Однако следует заметить, что грудное вскармливание способствует становлению глубокой эмоциональной связи между матерью и ребенком. Материнское молоко содержит целый комплекс специальных гормонов, регулирующих рост и развитие ребенка. Грудное вскармливание в течение нескольких часов в лень обеспечивает тесный контакт новорожденного и его матери. Кроме того, из положения у груди во время кормления ребенок лучше всего может видеть лицо матери, т.е. материнское вскармливание содействует и развитию зрительных анализаторов. Наконец, было доказано, что в развитии привязанности ребенка к родителям большое значение имеет тактильное-обшение.

Материнский инстинкт

Материнство – это способность женщины выносить, родить и выкормить ребенка до определенного возраста, обусловленного его физиологическими потребностями. Чтобы реализовать эти задачи, у женщины есть материнский инстинкт на его основе формируется материнское поведение.

Материнская любовь

Женщина должна созреть для того, чтобы стать матерью. Не всегда с первых дней жизни ребенка у матери инстинктивно возникает любовь к нему. Иногда это это чувство появляется несколько позже.

Психология отношений мать-ребенок

Мать и ребенок очень внимательно наблюдают друг за другом. Кроме того, почти все мамы способны подобрать оптимальные формы общения со своим ребенком, будь то игры, нежность или просто слова, и при этом совсем неваж¬но, в какой стране они живут и какая у них национальность.

Укрепление связи

По данным психологических исследований, в первые годы жизни ребенок проходит три этапа развития:

- Сначала младенец посыла¬ет свои «сигналы» (плач, крик, улыбку) тем, кто его окружает.

- Примерно на третьем месяце он посылает эти «сигналы» только конкретному человеку (чаще всего матери). Улыбка является важным моментом в психоэмоциональном развитии ребенка. Она укрепляет связь ребенка со взрослыми, призывает их к общению.

- Было замечено, что ребенок, воспитывающийся в благополучной семье, начинает улыбаться на несколько недель раньше, чем ребенок, который растет в детском доме.

- Однако истинная психоэмоциональная связь возникает примерно на седьмом месяце, когда ребенок стремится к общению со взрослым и начинает скучать, когда его нет рядом. Привязанность ко взрослым возникает у ребенка не только тогда, когда они ухаживают за ним и кормят, но и тогда, когда общаются и проводят с ним много времени.

Все зависит от поведения

Все дети (за очень редким исключением) испытывают чувство привязанности к близким людям, например, матери и отцу. То, насколько сильна эта привязанность, в наибольшей степени зависит от поведения матери или другого, близкого ребенку человека.

ПСИХОЛОГІЯ ВАГІТНОСТІ : ЩО ВІДЧУВАЄ ДИТИНА

Коли ми говоримо про психологію вагітної жінки, то завжди маємо пам'ятати, що майже все в цьому питанні стосується і її дитини також. Важливість психологічного супроводу й підтримки вагітної жінки визначається тим, що жінка у стані вагітності стає емоційно нестабільною.

Дослідження та досвід перинатальних психологів дають нам знання про те, що у дитини, яка живе і зростає в материнському лоні, активно розвивається психіка. Вагітність — це період не лише фізичного розвитку дитини, але й час формування базових психічних функцій і психоемоційних систем.

Наталія МОВЧАН, перинатальний психолог, інструктор із підготовки до пологів, консультант із питань грудного вигодовування; арт-терапевт, м. Київ

Зміни, що відбуваються з жінкою під час вагітності, торкаються трьох рівнів її функціонування:

•    фізіологічного;

•    психофізіологічного;

•    психологічного.

Емоції впливають на організм вагіт¬ної жінки через гормональну систему. А оскільки в маляти спільний із матір'ю (на певному етапі) кровообіг, то емоції матері впливають і на дитину.

Занепокоєння, тривога, страхи ви¬кликають біохімічні зміни в організмі ма¬люка. У відповідь на ці зміни реакцією могли б бути напад або втеча, але для дитини в утробі матері подібна відповідь

організму на гормони адреналінового ряду неможлива. Залишається напруження, що по¬значається на роботі кровоносної системи: звуження артерій і зниження припливу крові до внутрішніх органів, а отже і брак кисню. Щоб зняти напруження, допомогти впоратися зі страхом, тривогою, стресом, матері необхідна психологічна підтримка.

Живучи в діаді, мати й дитина впливають одна на одну. Фізичний стан, настрій, емоції вони розділяють надвох. Дуже важливо ро¬зуміти, що дитина отримує власний досвід май¬же з перших днів свого існування. Те, як жінка готується до появи малюка, як вона сприймає зміни, що відбуваються з нею та в ній, як вона ставиться до маляти, — усе це впливає на май¬бутнє дитини.

Емоційний фон очікування народження дитини

Трапляються заплановані та небажані ва¬гітності. Часом незапланована вагітність сприй¬мається з радістю, а буває й навпаки — стає не¬бажаною.

Існують різні мотиви стосовно прийняття рі¬шення переривання вагітності. По суті, йдеть¬ся про вибір — народжувати чи вкорочувати життя ще ненародженому малюку.

Якщо сім'я (або жінка самостійно) планує народити дитину, з радістю сприймає новину про те, що вона «при надії» (як говорили наші предки), то й вагітність має сприятливий фон. Жінка проживає етап прийняття рішення, сум¬нівів, суперечок спокійно або бурхливо, за¬лежно від життєвого досвіду, ситуації, рис її характеру, емоційності. Вона потребує під¬тримки в будь-якому випадку, але досить швид¬ко її стан вирівнюється, і жінка з радістю, не¬терпляче готується стати матір'ю. При цьому потрібно зауважити, що прожиті, відреаговані емоції, налагодження стосунків у родині без приховування емоцій протікають із меншим навантаженням на дитину та меншим ризиком для майбутнього, порівняно із впливом прихо¬ваних почуттів матері та фонового постійного напруження, тривоги.

Буває йтак, що дитина, на яку взагалі-то чекають, зароджується «невчасно», або з'яв¬ляються різні перешкоди для вагітності.

Небажаною вагітністю вважають також ситу¬ації, коли неможливо призупинити вагітність із причин, що не залежать від жінки (пізній термін вагітності, хвороби, сімейні ситуації тощо).

До третьої групи небажаних відносять (Пєчнікова, Філіпова) заплановані вагітності, але бажання народжувати не стосується ди¬тини — є інші мотиви: отримання матеріальної винагороди, закріплення стосунків із чолові¬ком, збереження здоров'я тощоНезалежно від мотиву всі небажані вагітнос¬ті подібні між собою тим, що супроводжуються негативними, некомфортними емоційними хвилюваннями та спричиняють неспокій жін¬ці й дитині.

Як впливає на малюка небажання матері народжувати дитину

Насамперед— фізично. Психологічно дитина також обділена. Вона розвивається, не відчуваючи підтримки, без спілкування, по¬стійно змушена отримувати гормони стресу та якось учитися реагувати на них. Оскільки все в людині взаємозалежне, то невирішені пси¬хологічні проблеми, психологічна незрілість, неготовність, наявність психологічних травм впливають на роботу репродуктивних органів і всієї гормональної системи жінки.

Організм дитини перебуває в некомфорт¬ному стані — постійний брак кисню, гормо¬нальний стресовий фон. Організм жінки, яка перебуває у стані напруження, внутрішнього конфлікту, знаходиться у стані стресу: кро¬вообіг порушується, і виникає дефіцит кисню та корисних речовин — організм починає роз-вивається в небезпечних умовах, можуть бути навіть фізичні вади.

Дитина ніби весь час отримує від матері ін¬формацію про те, що «жити небезпечно». Якщо ситуація напруження, стресу одинична, трап¬ляється іноді та швидко проходить, а жінка під¬тримує дитину через спілкування, досить швид¬ко вирівнює свій настрій, то небезпеки для ди¬тини немає. Малюк отримує інформацію: іно¬ді бувають негаразди, але все проходить, жит¬тя чудове.

У всі часи жінку навчали певної поведінки під час вагітності, створювали для неї позитивні умови, проявляли турботу. Говорили, що ва¬гітній жінці не можна ні в чому відмовляти, бо то не лише її бажання, а й дитини, якаЯк хвилювання матері впливають на емоційний стан дитини

Постійні хвилювання вагітної жінки при¬зводять до суттєвих несприятливих змін у мор¬ганізмі, що впливає на фізичний стан організму дитини. Доречно додати, що небажані діти —ті, яких вирішили народити, але не захотіли лю¬бити, не захотіли вчитися їх любити!

Розвиваючись, малюк адекватно сприймає особливості маминих впливів на нього: чує, як б'ється її серце, як шумить кров у судинах, від¬чуває напруження м'язів, зауважує, як змінюється її дихання, голос. І вчиться аналізувати стан мами в той чи інший час, у тій чи іншій ситуації.

Наприклад, жінка дивиться комедію — в неї хороший настрій, гормони ендорфіни вироб¬ляються і потрапляють із кровотоком до моз¬ку дитини, яка чує музику та мамин сміх. Тіло жінки розслаблене, вона вільно дихає, у крові достатньо кисню і для неї, й для малюка. Жінка торкається живота, м'яко погладжує його. Дитина фіксує — музика, сміх, багато кисню, мамині доторки — це добре.

Інший приклад: жінка нервує, свариться з чоловіком, її тіло напружене, не вистачає кис¬ню (крик забирає багато кисню), гормональна система виробляє адреналін і стресові гор¬мони, дитині не вистачає кисню, вона чує крик, голос тата, відчуває напруження. Фіксує: коли я чую цей голос — мені погано.

А тепер погляньте на іншу ситуацію: жінка не хоче дитини. На кожен її рух вона знерво¬вано напружується, злиться. Дитина відчуває це за кожним своїм активним торканням стінок матки. Вона отримує інформацію про те, що ру¬хатися, пориватися до світу (бо мама — це і є її світ) небезпечно, бо не стане кисню, бо від¬чуєш погані емоції (відгук гормональної сис¬теми на стимул із крові матері).

І якщо така картина постійна під час роз¬витку малюка, то дитина отримає досвід: світ небезпечний, від нього потрібно рятуватися, захищатися. Після народження цей «урок» може закріплювати відповідна поведінка ма¬тері у відповідь на потреби малюка. Може бути й навпаки, мама підтримає позитивні споді¬вання — «світ чудовий, світ відчуває та задо¬вольняє мої потреби». Тобто для майбутньої ди¬тини важливі як закладені під час вагітності на¬становлення та спостереження, так і отримані після народження.

Отже, те, що відбувається під час вагітності, є фундаментом для взаємин між матір'ю та ди¬тиною. А порушення взаємодії може призвести до порушень розвитку психіки дитини. Про це потрібно інформувати жінку, тому що фон вагітності буває різний, залежно від її віку та життєвої ситуації, але материнство завжди спроможне стати природним «психотерапев¬тичним» періодом.

Під час першого триместру вагітності важ¬ливо проводити діагностику змісту материн¬ської сфери та динаміку її розвитку на початку вагітності, визначити стиль переживання ва¬гітності, відзначити соматичну симптоматику, емоційний фон вагітності.

У другому триместрі, коли проявляться рухи дитини, визначають ставлення жінки до них. Будується прогноз особливостей по¬логів і післяпологових взаємовідносин із ди¬тиною. Установлюється контакт із дитиною, до¬бираються варіанти спілкування та взаємодії з малюком на етапі вагітності. Проводиться ко¬рекція психосоматичних розладів.

У третьому триместрі проводять по¬дальшу діагностику й терапію (якщо це не¬обхідно). Пропонують вирішити проблеми, по¬в'язані із хвилюваннями та страхами вагітної. Відбувається психологічна підготовка до по¬логів.

Оскільки в більшості випадків наявність проблеми під час пологів визначає рівень го¬товності жінки не так до народження дитини, як до переходу в новий соціальний статус жін¬ки — матері, то необхідно багато уваги при¬ділити психологічній підготовці до очікуваних змін.

Неготовність жінки до материнства з будь- яких причин: пренатальні травми; травми на¬родження та психічні травми, що викликають неприємні емоції; таємниці, які постійно тур¬бують,— заважає формуванню бондінгу. Перешкоджати можуть і почуття провини, хвилювання, які сто¬суються втрати ди- Що тісніший емоційний зв'я- тини під час поперед- зок між малюком і мамою, ньої вагітності, не- то більше дитина отримує бажана вагітність, для нормального психічно- траур, розлучення, горозвитку, то природніше соціально-культурні в ній розвивається емпатія, чинники, щовпли- співчуття, вдячність. вають на розвиток материнства.

За визначенням Ж. Пьєрсе, бондінг— ін¬туїтивний зв'язок матері й дитини, генетичне знання; тип стосунків, який формується на рів¬ні підсвідомості; почуття, непідвладні інтелекту жінки.

Кожна жінка, яка свідомо готується стати матір'ю, відчуває свого малюка, знайомиться з ним ще до його народження. Але часом ви¬никає зв'язок значно глибший, ніж прив'яза¬ність. Жінки вміють відчувати, передбачати по¬треби малюка на тонкому підсвідомому рівні. Виникає це ще під час вагітності, звісно, якщо вагітність бажана, очікувана.

Річ утім, що неможливо штучно створити такий зв'язок між дитиною та мамою, але мож¬на створити умови для його розвитку. І на пер¬шому місці — бажання самої жінки відчувати ін¬туїтивно те, що стосується потреб дитини, го¬товність до їх задоволення.

Мабуть, для того природа «вимикає» ін¬телект і «вищу освіту» вагітної жінки, дає мож¬ливість їй зануритися у свої відчуття, відволікає від зовнішніх збудників та посилює інтуїцію.

Що тісніший емоційний зв'язок між малюком і мамою, то більше дитина отримує для нор¬мального психічного розвитку, то природніше в ній розвивається емпатія, співчуття, вдячність, то вища адаптивність особистості до соціуму.

Іноді бондінг плутають із почуттям при¬в'язаності — це різні категорії стосунків. Прив'язаність ніби прогнозує події, а бондінг

їх передбачає. Говорять про те, що бондінг використовує прив'язаність так само, як ро¬зум використовує інтелект. Тонкий зв'язок до¬помагає не контролювати дитину, а довіряти їй, не хвилюватися й тривожитися, а турботливо попереджати події.

Найпростіший рецепт створення при¬родного емоційного зв'зку між мамою та ди¬тиною — безумовне прийняття та любов.

Науковці виокремлюють низку необхідних умов для виникнення ефекту бондінгу:

•   любов батьків до дитини;

•    бажання народити дитину;

•    благополучне народження самої жінки від бажаної вагітності, у природних пологах, без анестезії, вигодовування її грудним мо¬локом у комфортній психологічній атмосфері у родині;

•    підготовка до природних пологів;

•    психологічна підготовка.

Психологічна робота з вагітними фо¬кусується на таких моментах:

•    надання інформації про можливі емо¬ційні й поведінкові прояви, характерні для жін¬ки, яка готується стати матір'ю;

•    у випадку виявлення факту неприйняття жінкою її вагітності — надання підтримки у про¬цесі знаходження сенсу цієї події в її житті;

•    допомога у прийнятті зміненого тілесно¬го «Я» жінки;

•    корекція страхів і побоювань, пов'язаних із відчуттям дитини всередині себе;

•    прояснення актуальних бажань і очіку¬вань стосовно свого життя й життя майбутньої дитини, робота з формування адекватного та позитивного образу дитини;

•    допомога у формуванні оптимальних вза¬ємин із найближчим оточенням;

•    допомога в усвідомленні своїх почуттів і внутрішньо особистісних конфліктів, відшуку¬вання творчих способів адаптації до стану ва¬гітності і прийняття відповідальності за їх ре¬алізацію;

•    формування адекватного стилю пере¬живання вагітності;

•   терапія травматичного досвіду;

•    проживання горя, втрат під час поперед¬ньої вагітності;

•   звільнення від особистісних проблем, та¬ємниць;

•   терапія психосоматичних проявів, симп¬томів;

•   психологічна підготовка до природних пологів та грудного вигодовування.

Загроза викидня

Незалежно від причин стресу (зовнішні об¬ставини), на цей стан реагує насамперед кора головного мозку. Далі йде відповідь гіпоталамо- гіпофізарноїсистеми. У кров потрапляє гормон стресу, який продукують залози внутрішної секреції. У відповідь на рівень гормону в кро¬ві реагують м'язи. Організм потребує захисту, і напружені м'язи провокують викид адре¬наліну. Після чого рівень гормону пролактину підвищується, а прогестерону — зменшується: виникає загроза викидня за рахунок реакції м'язів матки. Що більше й довше зберігається підвищений тонус матки, то небезпечніше для дитини (плацента не може задовольнити по¬треби малюка). Зняття напруження допомагає зберегти вагітність.

Психолог під час консультації виявляє стре¬совий фактор, який актуалізує внутрішньо осо- бистісний конфлікт. Далі проводиться робота з конфліктом — знаходимо причини та шляхи усунення. На завершальному етапі добирають¬ся вправи з дихання, проводиться релаксація, екологічна перевірка отриманих результатів, свідоме закріплення отриманого досвіду.

Чи впливає очікування народження дитини певної статі на людину?

Психологи підтверджують, що подібні очі¬кування негативно впливають на розвиток ди¬тини Малюк відчуває досить багато, оскільки чує не лише слова, але й отримує гормональну інформацію. Не відомо, як відбувається процес розуміння власної статі та побажань батьків, але стовідсотково відомо — дитина відчуває реакцію мами на повідомлення лікаря: «У вас хлопчик (дівчинка)». Працюючи перинаталь- ним психологом, мені доводиться спілкуватися з жінками, які під час вагітності знаходяться в розпачі з приводу того, що не справдилося очікування. Після народження (а можливо ще й до того) у дитини може розвиватися відчуття відчуження, знехтування, у характері можуть проявлятися риси протилежної статі: «Якщо я буду ніби хлопчик, мама любитиме мене», та багато інших проявів психологічної травми, отриманої ще до народження. Відбувається бо¬ротьба за прийняття.

По-перше, щоб уникнути наслідків, батьки (а особливо мама) мають прийняти факт, що ди¬тина певної статі вже розвивається. Розвиток залежить від інформації, яку вона успадкувала на рівні хромосом, отриманих від обох батьків. Немає нічиєї провини в тому, хто вона за стат¬тю — хлопчик чи дівчинка. Так обрало життя.

По-друге, варто дочекатися народження ди¬тини і дізнатися, яка стать малюка. На УЗД час¬то трапляються помилки.

По-третє, потрібно навчитися любити ди¬тину ще до народження. Не «за щось», а «тому що». Бо дитина, яка розвивається, вже дові¬рилася мамі, вже готова бути рідною, дарувати радість і бути частиною родини.

Причини очікування, як правило, залежать від соціального запиту: чекають на спадкоєм¬ця, чекають дитину іншої статі, ніж старша ди¬тина, або ж для того, щоб дідусь зрадів онуку... Важливо знати, що від прийняття й любові за¬лежить ставлення дитини до себе, і розуміти, що завжди можна виправити помилку.

Буває й так, що після народження мамі до¬водиться просити пробачення за те, що по¬милялися й не одразу прийняли «новину». Батькам потрібно підтримувати своїх дітей, хвалити, подавати приклад, радіти за своїх сина чи дочку. Якими б не були очікування, за умо¬ви щирої любові дитина ніколи не відчує знех¬тування, розвиватиметься здоровою та щас¬ливою, буде вдячною за те, що її народили.

Окремо слід розглядати питання психологіч¬них особливостей юних вагітних: проблеми осо¬бистішого розвитку, визначення особистості, зв'язок із власною матір'ю, рівень материнської компетентності, особливості когнітивноїта е- моційної взаємодії з дитиною після пологів.

Виокремлюють і особливості вагітності у зрі¬лому віці: рівень тривоги, материнської ком¬петентності, прийняття свого нового «Я», ком¬пенсаторні мотиви пізньої вагітності тощо.

Сьогодні увагу багатьох перинатальних пси¬хологів привертає психологія сурогатного ма теринства: які процеси відбуваються з жін¬кою, котра проживає вагітність; якщо в ній роз¬вивається біологічно «чужа» дитина, як пси¬хіка готується до передачі дитини біологічним батькам; яким чином проходить адаптація в післяпологовий період; які існують мотиви на збереження вагітності; яким чином розви-вається дитина, котру сприймають, як «чужу». Що відбувається піс¬ля народження з ци- ми дітьми з точ¬ки зору психології, та як вони будуть, у свою чергу, го¬туватися до бать¬ківства.

Так само багато цікавого щодо штуч¬ного запліднення, передачі донор¬ських яйцеклітин і сперматозоїдів.

Дуже важливою є тема втрати однієї дитини під час багатоплідної вагітності.

Усі дослідники підтверджують, що вагіт¬ність — критичний перехідний період у житті жінки, під час якого змінюється її свідомість, пе¬ребудовуються зв'язки зі світом, відбувається визначення статевої та рольової ідентичності, стосунків між матір'ю й дочкою, здатності вста¬новлювати контакт із партнером — батьком дитини. Унаслідок успішного завершення цієї трансформації жінка досягає внутрішньої та зовнішньої інтегрованості, проходить ри¬туал ініціації та отримує новий соціальний ста¬тус.

Причини очікування зале¬жать від соціального запи¬ту: чекають на спадкоємця, чекають дитину іншої ста¬ті, ніж старша дитина, або ж для того, щоб дідусь зра¬дів онуку... Від прийняття й любові залежить став¬лення дитини до себе, і ро¬зуміти, що завжди можна виправити помилку.